розслабленість
РОЗСЛА́БЛЕНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. розсла́блений 2.
Перестало .. шуміти в голові. Але натомість опанувала нудота, млосна розслабленість (В. Козаченко);
В позі Кравцова ще виразніше проступила розслабленість і байдужість (Ю. Бедзик);
Все і всі довкола неї [дівчинки] заохочують до неробства, млявої розслабленості мозку (М. Слабошпицький);
Тіло обмякло, відчув розслабленість (А. Крижанівський);
Невимушеність і розслабленість лише на поверхні твору [Е. Хемінгуея “І сходить сонце”], а в глибині його – скрупульозна й витончена оркестровка. (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)