розслід
РО́ЗСЛІД, у, ч.
Те саме, що розслі́дування.
Відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, – тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (з наук. літ.);
Вдарила дев'ята година, а далі й десята, а Каганця все ще не було на своєму місці. Це було остільки незвичайно, що вимагало розсліду (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)