розслід
РО́ЗСЛІД, у, ч.
Те саме, що розслі́дування.
Відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, – тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (з наук. літ.);
Вдарила дев'ята година, а далі й десята, а Каганця все ще не було на своєму місці. Це було остільки незвичайно, що вимагало розсліду (В. Самійленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розслід — ро́зслід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розслід — -у, ч. Те саме, що розслідування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розслід — Дослід, розшук, стежа, див. слідити, інвестигатор Словник чужослів Павло Штепа
- розслід — СЛІ́ДСТВО (з'ясування обставин, пов'язаних із злочином, яке провадять судові органи), РОЗСЛІ́ДУВАННЯ, РО́ЗСЛІД, ДІЗНА́ННЯ. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І. Франко); Спитав дядько Клим, що за них (бандитів) чути. Словник синонімів української мови
- розслід — Ро́зслід, -ду; -ліди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розслід — РО́ЗСЛІД, у, ч. Те саме, що розслі́дування. В значній мірі відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, — тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (Рад. Словник української мови в 11 томах