розслідити

Значення в інших словниках

1. розслідити — розсліди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розслідити — Розсліди́ти. Дослідити, вивчити. Старшина має розслідити, чи можна такий будинок ставити, має переслухати сусідів, а відтак позволяє або ні. Хату при хаті не вільно ставити, а між хатами повинно бути бодай 3 сяжні вільного місця (См. Українська літературна мова на Буковині
3. розслідити — див. розслідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розслідити — Розсліди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розслідити — РОЗСЛІДИ́ТИ див. розслі́дувати. Словник української мови в 11 томах