розслідити
Розсліди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розслідити — розсліди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розслідити — Розсліди́ти. Дослідити, вивчити. Старшина має розслідити, чи можна такий будинок ставити, має переслухати сусідів, а відтак позволяє або ні. Хату при хаті не вільно ставити, а між хатами повинно бути бодай 3 сяжні вільного місця (См. Українська літературна мова на Буковині
- розслідити — див. розслідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розслідити — РОЗСЛІДИ́ТИ див. розслі́дувати. Словник української мови у 20 томах
- розслідити — РОЗСЛІДИ́ТИ див. розслі́дувати. Словник української мови в 11 томах