1. Словник української мови в 11 томах

розслід

РО́ЗСЛІД, у, ч. Те саме, що розслі́дування.

В значній мірі відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, — тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (Рад. літ-во, 5, 1971, 28);

Вдарила дев’ята година, а далі й десята, а Каганця все ще не було на своєму місці. Це було остільки незвичайно, що вимагало розсліду (Сам., II, 1958, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розслід — ро́зслід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розслід — -у, ч. Те саме, що розслідування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розслід — Дослід, розшук, стежа, див. слідити, інвестигатор Словник чужослів Павло Штепа
  4. розслід — РО́ЗСЛІД, у, ч. Те саме, що розслі́дування. Відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, – тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. розслід — СЛІ́ДСТВО (з'ясування обставин, пов'язаних із злочином, яке провадять судові органи), РОЗСЛІ́ДУВАННЯ, РО́ЗСЛІД, ДІЗНА́ННЯ. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І. Франко); Спитав дядько Клим, що за них (бандитів) чути. Словник синонімів української мови
  6. розслід — Ро́зслід, -ду; -ліди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)