розсмиканий

РОЗСМИ́КАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розсми́кати.

І враз відчув, що він страшенно розсмиканий, нервово виснажений. Що страх гнобить його неймовірно (Ю. Мушкетик);

// у знач. прикм.

Дерев'яні східці привели черницю і капітана під низьке склепіння до оббитих розсмиканою повстю дверей у товстій стіні (Л. Первомайський);

* Образно. Сонце мляво пливло над обривками розсмиканих хмарок (В. Логвиненко).

Значення в інших словниках

1. розсмиканий — розсми́каний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розсмиканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розсмикати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсмиканий — РОЗСМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсми́кати; // У знач. прикм. Дерев’яні східці привели черницю і капітана під низьке склепіння до оббитих розсмиканою повстю дверей у товстій стіні (Перв., Оповідання.., 1970, 128); *Образно.  Словник української мови в 11 томах