розсмиканий
РОЗСМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсми́кати;
// У знач. прикм.
Дерев’яні східці привели черницю і капітана під низьке склепіння до оббитих розсмиканою повстю дверей у товстій стіні (Перв., Оповідання.., 1970, 128);
*Образно. Сонце мляво пливло над обривками розсмиканих хмарок (Логв., Літа.., 1960, 214).
Словник української мови (СУМ-11)