розспів
РО́ЗСПІВ, у, ч.
1. Протяжний наспів, мелодія.
Співав Омелян на свій київський розспів, відомий уже в усьому православному світі (О. Ільченко);
Мелодичній будові забавлянок властиві інтонаційна одноплановість .. Мелодичний розспів відбувається за рахунок варіювання ритміки (з наук. літ.).
2. спец. Співи православної церкви, об'єднані певним принципом будови мелодії.
В основі церковного мистецтва співів лежить читання на розспів, де інтонації визначаються типом тексту і жанром (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)