розспівуватися
РОЗСПІ́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗСПІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Співатися, лунати (про пісню).
Розспівалася [пісня] в єго [його] душі (В. Стефаник).
2. Виконувати певні вправи голосом, настроюючи голосові зв'язки на процес співу.
– Перш ніж розучувати нові твори, хор розспівувався – виконував різні вправи, гами (з наук. літ.).
3. тільки док. Почавши співати, захопитися співом.
Вона була з тих південних співучих натур, що як почне співать та як розспівається, то вже .. ладна доти співать, доки не охрипне (І. Нечуй-Левицький);
Розщебеталися, розспівалися хлопці та дівчата, як на справжній недільній прогулянці (В. Речмедін);
// Защебетати дзвінко (про птахів).
– Як розспівався, – кивнув головою тато на невидиму пташину (М. Стельмах);
// Сповнитися співом, піснями.
Ліси розспівалися, верхи у верховині розхиталися, ріками зорі розморгалися, долами роси розперлилися (Марко Черемшина);
// перен., жарт. Почавши говорити, захопитися розмовою.
[Світлана:] Оце б вийти в поле. А воно лежить широке-широке... Трактори гудуть... [Кряж:] А чого це ти розспівалася? Поля, поля. Що тобі поля? (М. Зарудний).
4. тільки недок. Пас. до розспі́вувати 1–3.
Словник української мови (СУМ-20)