розставання
РОЗСТАВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. розстава́тися.
Вранці йому було сумно, ніби відчував розставання з цими ось своїми товаришами (І. Багряний);
Архірей, зволікаючи хвилину розставання, не поблагословив його, а лише поклав молодикові руку на плече (О. Ільченко);
Знову царство весни, і рожевії сни, І кохання; Знову зустрічі тихі – й без краю сумні Розставання (М. Рильський);
Розмова скінчена. Пора настала розставання (І. Гончаренко);
// розм. Перебування в розлуці далеко один від одного.
Цигуля з цікавістю та хвилюванням поглянув на чоловіка, якого оце бачив вперше .. І, вітаючись, міцно й щиро потиснув .. йому руку, як щирому другові по довгому розставанню (А. Головко).
(1) На розстава́нні – прощаючись.
Галецька .. на розставанні просила Майбородиху .. одвідувати її на новому місці (І. Нечуй-Левицький);
Приятель ваш мовчить, але на розставанні він міцно стискує вам руку (Л. Яновська);
На розставанні Копаєв був такий розгублений, що не міг нікого до пуття сказати (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)