розстаратися
РОЗСТАРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., кого, на кого – що і без дод., розм.
Докласти зусиль, старання, щоб дістати, роздобути, придбати кого-, що-небудь.
– Я, звісно, взяв би [наділ].., хоч мені й сутужно .. на гроші, ну, та вже розстарався б... (Б. Грінченко);
– А ти, сину, розстарайся на гроші, та полагодиш свою хату..! (Панас Мирний);
– Будемо зачинати процес. Розстарайтеся свідків, паперів, грошей (І. Франко);
– Де ж він розстарався на таке добро? – А він може розстаратися; дуже роздобутливий у мене дядечко (М. Стельмах);
Не трапилось їй [тітці Василині] такого, щоб долю поєднати, щоб на дітей розстаратись, от і по ній не зостанеться ніякого коріння (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)