розстань
РО́ЗСТАНЬ, і, ж.
1. Місце перехрещення, розгалуження доріг; роздоріжжя.
Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (М. Стельмах).
2. Відстань.
За ним [дядьком] – на відстані одного покоління – йду я; за мною – на тих же розстанях – мої діти і внуки (Р. Іваничук);
Я запізнав ті розстані, які доля не прощає. За тобою спинив я часу плин (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)