розстебнутий
РОЗСТЕ́БНУТИЙ, РОЗСТЕ́БНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розстебну́ти.
На ній було осіннє пальтечко, розстебнуте на всі ґудзики (Ю. Мушкетик);
Йому допомагав літній чоловік у рябому кашкеті і розстебнутій на грудях чорній сорочці (О. Десняк);
Біла шовкова сорочка на ньому розстебнута (Ю. Бедзик);
Свитка [у Марії] розстебнена, з-під хустки пасмо чорне вибилось (А. Головко).
2. у знач. прикм. З роз'єднаними, нескріпленими застібками.
Вітер свистів парубкові у вухах, поли розстебнутого піджака розпростерлись крилами (М. Томчаній);
Зимогорова мимоволі якусь мить затримала зір на довгих Юркових кучерях, на розстебнутому комірці сорочки (О. Донченко);
З-під розстебненого плаття, крізь тонку сорочку, визирало її високе лоно (Панас Мирний).
3. у знач. прикм., розм. Такий, у якого незастебнутий, розхристаний одяг.
Посеред хати Тихін у кожушку, розстебнений і без шапки (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)