розстроєний

РОЗСТРО́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розстро́їти.

Ввечері сиджу за роялем і граю. Трошечки, трошечки розстроєний рояль (М. Рильський);

Він боявся власного нутра, власної душі, розстроєної вчорашніми враженнями та рефлексіями (І. Франко);

Лена, розстроєна чогось, лягла .. спочивати (О. Кобилянська);

// у знач. прикм.

[Органіст:] Лишіть його, магістре, він тремтить, немов струна розстроєна (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. розстроєний — розстро́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розстроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розстроїти. || розстроєно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розстроєний — РОЗСТРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розстро́їти. Ввечері сиджу за роялем і граю. Трошечки, трошечки розстроєний рояль (Рильський, Бабине літо, 1967, 61); Він боявся власного нутра, власної душі, розстроєної вчорашніми враженнями та рефлексіями (Фр.  Словник української мови в 11 томах