розстроєний

РОЗСТРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розстро́їти.

Ввечері сиджу за роялем і граю. Трошечки, трошечки розстроєний рояль (Рильський, Бабине літо, 1967, 61);

Він боявся власного нутра, власної душі, розстроєної вчорашніми враженнями та рефлексіями (Фр., II, 1950, 277);

Лена, розстроєна чогось, лягла.. спочивати (Коб., І, 1956, 136);

// У знач. прикм.

[Органіст:] Лишіть його, магістре, він тремтить, немов струна розстроєна (Л. Укр., III, 1952, 100).

Значення в інших словниках

1. розстроєний — розстро́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розстроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розстроїти. || розстроєно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розстроєний — РОЗСТРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розстро́їти. Ввечері сиджу за роялем і граю. Трошечки, трошечки розстроєний рояль (М. Рильський); Він боявся власного нутра, власної душі, розстроєної вчорашніми враженнями та рефлексіями (І.  Словник української мови у 20 томах