розсуканий —
розсу́каний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
розсуканий —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розсукати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розсуканий —
Розсу́каний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розсуканий —
РОЗСУ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсука́ти.
Словник української мови в 11 томах
розсуканий —
Розсуканий, -а, -е Нескладный, непроворный. Ходить як розсукана. Кобел. у. І чим вона хороша? довга та розсукана. Кобел. у.
Словник української мови Грінченка