розсудок

РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко.

Те саме, що ро́зум 1, 2.

Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (І. Микитенко);

Світ йому померк, і померк розсудок, але він бачить життя внутрішнім зором (І. Багряний);

Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач);

– Чував я, що в хозарів звичай гарний є .. каган їхній не може правити більше як сорок літ, бо розум його ід такого тривалого володарювання слабне і розсудок потьмарюється... (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. розсудок — розсу́док іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розсудок — -дку, ч., рідко. Те саме, що розум 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсудок — Розум, глузд, див. ум  Словник чужослів Павло Штепа
4. розсудок — Спосіб інтелектуальної діяльності за раніше створеними схемами або шаблонами. Виконавець, який спирається на Р., не зможе досягти високих творчих злетів.  Словник-довідник музичних термінів
5. розсудок — Поняття, яке у філософії означає нижчій рівень пізнавальної здатності свідомості, який робить можливим правильне міркування і формулювання думки; згідно з І. Кантом, здатність створення понять на підставі чуттєвих даних.  Універсальний словник-енциклопедія
6. розсудок — див. розсудок і розум  Філософський енциклопедичний словник
7. розсудок — РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм.  Словник синонімів української мови
8. розсудок — РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (Мик., II, 1957, 281); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Ткач, Моряки, 1948, 121).  Словник української мови в 11 томах