розсудно
РОЗСУ́ДНО, діал.
Присл. до розсу́дний.
Звільна, стиха ти, о пані, І розсудно річ вела (І. Франко);
Ніколи не можна було її піймати на гарячім учинку. Виступала проти всіх так поважно й чемно, говорила так розсудно й чесно, що ніхто не важився прямо її зачепити (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)