розсудно

РОЗСУ́ДНО, діал. Присл. до розсу́дний.

Звільна, стихати, о пані, І розсудно річ вела (Фр., XI, 1952, 10).

Значення в інших словниках

1. розсудно — розсу́дно прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. розсудно — діал. Присл. до розсудний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсудно — РОЗСУ́ДНО, діал. Присл. до розсу́дний. Звільна, стиха ти, о пані, І розсудно річ вела (І. Франко); Ніколи не можна було її піймати на гарячім учинку. Виступала проти всіх так поважно й чемно, говорила так розсудно й чесно, що ніхто не важився прямо її зачепити (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. розсудно — РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал.  Словник синонімів української мови