розсудок
РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко. Те саме, що ро́зум 1, 2.
Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (Мик., II, 1957, 281);
Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Ткач, Моряки, 1948, 121).
Словник української мови (СУМ-11)