Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
розсудок —
розсу́док іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
розсудок —
Розум, глузд, див. ум
Словник чужослів Павло Штепа
розсудок —
Спосіб інтелектуальної діяльності за раніше створеними схемами або шаблонами. Виконавець, який спирається на Р., не зможе досягти високих творчих злетів.
Словник-довідник музичних термінів
розсудок —
РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (І. Микитенко); Світ йому померк, і померк розсудок, але він бачить життя внутрішнім зором (І.
Словник української мови у 20 томах
розсудок —
Поняття, яке у філософії означає нижчій рівень пізнавальної здатності свідомості, який робить можливим правильне міркування і формулювання думки; згідно з І. Кантом, здатність створення понять на підставі чуттєвих даних.
Універсальний словник-енциклопедія
розсудок —
див. розсудок і розум
Філософський енциклопедичний словник
розсудок —
РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм.
Словник синонімів української мови
розсудок —
РОЗСУ́ДОК, дку, ч., рідко. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бугров потер рукою остуджене чоло, розсудок повернувся до нього (Мик., II, 1957, 281); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Ткач, Моряки, 1948, 121).
Словник української мови в 11 томах