розсішка
РОЗСІ́ШКА, и, ж.
Зменш. до розсо́ха.
Серед його [куреня] стояли дві чорні задимлені сохи з розсішками з бантиною зверху (І. Нечуй-Левицький);
Була вже й криниця з цямринням і обіч у землю вбито було розсішку, що мала являти собою осику з розсохою, на якій буде блок (А. Головко);
У гайочку при доріжці Ледве оком я схопив: Хтось на гілці у розсішці Дивний кошик почепив (Д. Білоус).
Словник української мови (СУМ-20)