розсіченість
РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж.
Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини.
Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (з наук. літ.);
Західне й північно-західне Приазов'я характеризується загальним зниженням поверхні і значною розсіченістю берегів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)