розсіченість
РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж.
Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини.
Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (з наук. літ.);
Західне й північно-західне Приазов'я характеризується загальним зниженням поверхні і значною розсіченістю берегів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розсіченість — розсі́ченість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розсіченість — -ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, переділеного на частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсіченість — РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини. Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (Картопля, 1957, 182)... Словник української мови в 11 томах