1. Словник української мови в 11 томах

розсіченість

РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини.

Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (Картопля, 1957, 182);

Західне й північно-західне Приазов’я характеризується загальним зниженням поверхні і значною розсіченістю берегів (Геол. Укр., 1959, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсіченість — розсі́ченість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розсіченість — -ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, переділеного на частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсіченість — РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини. Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах