1. Словник української мови в 11 томах

розсішка

РОЗСІ́ШКА, и, ж. Зменш. до розсо́ха.

Серед його [куреня] стояли дві чорні задимлені сохи з розсішками з бантиною зверху (Н.-Лев., II, 1956, 221);

Була вже й криниця з цямринням і обіч у землю вбито було розсішку, що мала являти собою осику з розсохою, на якій буде блок (Головко, І, 1957, 191);

У гайочку при доріжці Ледве оком я схопив: Хтось на гілці у розсішці Дивний кошик почепив (Біл., Пташ. голоси, 1956, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсішка — розсі́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розсішка — -и, ж. Зменш. до розсоха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсішка — РОЗСІ́ШКА, и, ж. Зменш. до розсо́ха. Серед його [куреня] стояли дві чорні задимлені сохи з розсішками з бантиною зверху (І. Нечуй-Левицький); Була вже й криниця з цямринням і обіч у землю вбито було розсішку, що мала являти собою осику з розсохою... Словник української мови у 20 томах
  4. розсішка — Розсішка, -ки ж. ум. отъ розсоха. Словник української мови Грінченка