розсіченість

розсі́ченість

-ності, ж.

Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, переділеного на частини.

Значення в інших словниках

1. розсіченість — розсі́ченість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розсіченість — РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини. Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. розсіченість — РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини. Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (Картопля, 1957, 182)...  Словник української мови в 11 томах