розсіченість
РОЗСІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість, зовнішня ознака чого-небудь розсіченого, поділеного на частини.
Розсіченість листка [картоплі] є важливою сортовою ознакою (Картопля, 1957, 182);
Західне й північно-західне Приазов’я характеризується загальним зниженням поверхні і значною розсіченістю берегів (Геол. Укр., 1959, 312).
Словник української мови (СУМ-11)