розтискати
РОЗТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. розти́снув, нула, ло і розти́с, ла, ло; док., що.
Розводити, розсувати в сторони (що-небудь стиснуте, зімкнуте).
Зусилля, яке прикладає водій до педалі чи важеля, передається через окремі деталі механізму привода до колодок і розтискує їх (П. Автомонов);
Корж з насолодою шмагав підпанка .. Кінець кінцем розтис він коліна (З. Тулуб);
// Розпрямляти, розслабляти, розтуляти (що-небудь стулене, затиснуте).
Несподівано здорова половина лиця починає смикатись, наливається кров'ю, губа лізе на губу, .. рука конвульсивно стискає і розтискає кулак (Ірина Вільде);
Вони вхопили його за руки.., розтиснули його пальці й відняли зірку (А. Турчинська);
Супрун розтиснув кулак, уважно подивився на дві невеличкі, схожі на глечики цяцьки [сережки] (М. Стельмах);
* Образно. Людина врешті решт усвідомить, що вираз “Передусім було слово” – це своєрідна історично стиснута спіраль ДНК ноосферного розвитку, розтискаючи яку і “продираючись” якою, ми намагаємось її розшифрувати (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)