розтолочений
РОЗТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е, діал.
Дієпр. пас. до розтолочи́ти.
Нам було жаль покидати ці розтолочені копитами поля, що споконвіку годували нас хлібом (Р. Федорів);
// у знач. прикм.
Поруч валяються уламки столу, стільців, череп'я, заплямлене кров'ю, перетліле ганчір'я, розірвані ланцюжки ручних кайданів, а під стіною, коло вирубаного плінтуса, – розтолочений маленький черевичок (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)