розтоптуватися
РОЗТО́ПТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТОПТА́ТИСЯ, то́пчеться, док.
1. розм. Ставати надто просторим, зовні непривабливим (про взуття); розношуватися.
– Старі чоботи зовсім розтопталися (Панас Мирний);
// Уминатися, утоптуватися (про сніг, ґрунт і т. ін.).
На городах і царинах посиніли, осіли й розтопталися наметені за зиму кучугури (С. Скляренко).
2. тільки недок. Пас. до розто́птувати.
Трапляється, що людська гідність, розтоптується (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)