розтоптувати
РОЗТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., кого, що.
1. Топчучи чим-небудь, роздавлювати, знищувати.
І ти, розкинувши рамена, Дивилась, як дітей твоїх Орда розтоптує шалена, І ніж разить, і тне батіг (М. Рильський);
[Анна:] Він такий добрий, він хробака дармо не розтопче, не то [те] щоб чоловіка вбив! (І. Франко);
Він [ворог] хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать, щоб нашу землю, нашу волю й славу і нашу пісню рідну розтоптать (І. Гончаренко);
// Уминати, топчучи ногами (сніг, ґрунт і т. ін.), протоптувати (дорогу, стежку і т. ін.).
Ті юрби .. обминали цей шлях і йшли стороною, не маючи ще часу розміновувати його. Вони йшли паралельно, .. розтоптали, розчавучили землю (І. Багряний);
// перен. Зневажати чиїсь почуття, принижувати чию-небудь гідність.
Все, що було в неї в душі гарного, ясного, купчилося в її згадках про того давнього Романа з перших днів кохання. І він розтоптав те все немилосердною і нечистою ногою!.. (Б. Грінченко);
На твоєму життєвому шляху може зустрітися людина, яка від заздрості забуде, розтопче дружбу (С. Журахович);
– Ти хочеш принизити, розтоптати почуття однокласниці, своєї товаришки по школі! (О. Донченко).
2. розм. Носячи протягом тривалого часу, робити надто просторим, зовні непривабливим (взуття); розношувати.
Словник української мови (СУМ-20)