розтоптувати

розто́птувати

-ую, -уєш, недок., розтоптати, -топчу, -топчеш, док., перех.

1》 Топчучи чим-небудь, роздавлювати, знищувати.

|| Уминати, топчучи ногами (сніг, ґрунт і т. ін.), протоптувати (дорогу, стежку і т. ін.).

|| перен. Зневажати чиїсь почуття, принижувати чию-небудь гідність.

2》 розм. Носячи протягом тривалого часу, робити надто просторим, зовні непривабливим (взуття); розношувати.

Значення в інших словниках

1. розтоптувати — розто́птувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розтоптувати — (ногами) витоптувати, затоптувати, топтати; (взуття) розходжувати, (трохи) підтоптувати; док. РОЗТОПТАТИ, розтолочити, (дружбу) позбиткуватися з.  Словник синонімів Караванського
3. розтоптувати — див. давити  Словник синонімів Вусика
4. розтоптувати — РОЗТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., кого, що. 1. Топчучи чим-небудь, роздавлювати, знищувати. І ти, розкинувши рамена, Дивилась, як дітей твоїх Орда розтоптує шалена, І ніж разить, і тне батіг (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розтоптувати — РОЗТОПТА́ТИ (топчучи, знищити), СТОПТА́ТИ, РОЗТОВКТИ́, РОЗТОЛОЧИ́ТИ діал. — Недок.: розто́птувати, сто́птувати, розто́вкувати. Павло розтоптав чоботом недопалок (Григір Тютюнник); Стала баба куріпочку заганяти.  Словник синонімів української мови
6. розтоптувати — Розто́птувати, -тую, -туєш; розтопта́ти, -пчу́, -то́пчеш, -то́пчуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розтоптувати — РОЗТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. 1. Топчучи чим-небудь, роздавлювати, знищувати. І ти, розкинувши рамена, Дивилась, як дітей твоїх Орда розтоптує шалена, І ніж разить, і тне батіг (Рильський, Поеми, 1957, 296)...  Словник української мови в 11 томах