розтроюджений

РОЗТРОЮ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розтрою́дити.

Розтроюджена справниковими канчуками спина боліла й щеміла (С. Добровольський).

2. у знач. прикм. Те саме, що роз'я́трений 3.

Вернувся Чіпка з Гетьманського додому з розтроюдженим лихом у серці (Панас Мирний);

Катря .. остудила його запал, вгамувала наче його розтроюджене серце (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. розтроюджений — розтрою́джений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розтроюджений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розтроюдити. 2》 у знач. прикм. Те саме, що роз'ятрений 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтроюджений — РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (який став особливо болючим від подразнення, доторкання), РОЗТРОЮ́ДЖЕНИЙ розм. Страшенно боліли ноги, пісок в'їдався в роз'ятрені рани (М. Зарудний).  Словник синонімів української мови
4. розтроюджений — Розтрою́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розтроюджений — РОЗТРОЮ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрою́дити. Розтроюджена справниковими канчуками спина боліла й щеміла (Добр., Очак. розмир, 1965, 60). 2. у знач. прикм. Те саме, що роз’я́трений...  Словник української мови в 11 томах