Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розтроюджений

Розтрою́джений, -на, -не

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. розтроюджений — розтрою́джений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. розтроюджений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розтроюдити. 2》 у знач. прикм. Те саме, що роз'ятрений 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтроюджений — РОЗТРОЮ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розтрою́дити. Розтроюджена справниковими канчуками спина боліла й щеміла (С. Добровольський). 2. у знач. прикм. Те саме, що роз'я́трений...  Словник української мови у 20 томах
  4. розтроюджений — РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (який став особливо болючим від подразнення, доторкання), РОЗТРОЮ́ДЖЕНИЙ розм. Страшенно боліли ноги, пісок в'їдався в роз'ятрені рани (М. Зарудний).  Словник синонімів української мови
  5. розтроюджений — РОЗТРОЮ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрою́дити. Розтроюджена справниковими канчуками спина боліла й щеміла (Добр., Очак. розмир, 1965, 60). 2. у знач. прикм. Те саме, що роз’я́трений...  Словник української мови в 11 томах