розтрушений

РОЗТРУ́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розтруси́ти.

Корови стояли чи лежали на старанно розтрушеній підстилці (С. Добровольський);

* Образно. Жінка зразу ж взялася за роботу. Вона збирала прутики, вітром розтрушені по стрісі, й затикала ними дірки (М. Томчаній);

// у знач. прикм.

За копицями, що стояли осторонь, лежало на землі ще вологе від дощу, розтрушене сіно (М. Томчаній);

// розтру́шено, безос. пред.

Дивлюсь, – подають не платформи, а закритий товарний вагон: на підлозі трохи соломи розтрушено (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. розтрушений — розтру́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розтрушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтрусити. || розтрушено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтрушений — Розтру́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розтрушений — РОЗТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтруси́ти. Корови стояли чи лежали на старанно розтрушеній підстилці (Добр., Тече річка.., 1961, 264); *Образно. Жінка зразу ж взялася за роботу.  Словник української мови в 11 томах