розтрушений

розтру́шений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розтрусити.

|| розтрушено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розтрушений — розтру́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розтрушений — РОЗТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтруси́ти. Корови стояли чи лежали на старанно розтрушеній підстилці (С. Добровольський); * Образно. Жінка зразу ж взялася за роботу. Вона збирала прутики, вітром розтрушені по стрісі, й затикала ними дірки (М.  Словник української мови у 20 томах
3. розтрушений — Розтру́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розтрушений — РОЗТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтруси́ти. Корови стояли чи лежали на старанно розтрушеній підстилці (Добр., Тече річка.., 1961, 264); *Образно. Жінка зразу ж взялася за роботу.  Словник української мови в 11 томах