розтяг
РО́ЗТЯГ, у, ч.
1. Дія за знач. розтягти́, розтягну́ти, розтяга́ти, розтя́гувати 1–4 і дія та стан за знач. розтягти́ся, розтягну́тися, розтяга́тися, розтя́гуватися 1–4.
При деформації розтягу тіло здовжується у поздовжньому напрямку та потоншується в поперечному (з навч. літ.);
Розтяг легень під час вдиху механічно подразнює інші рецептори легеневих пухирців (з навч. літ.).
2. Пошкодження (сухожилля, зв'язки і т. ін.) внаслідок падіння, удару, різкого, незручного руху і т. ін.
Розтяг зв'язок.
(1) На ро́зтяг – повільно, протяжно.
– А хто там? – обізвався чоловічий голос. – Пугач! – на розтяг гукнув Чіпка (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)