розумність
РОЗУ́МНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. розу́мний.
Розумність антропоїдів вони [деякі вчені] вбачали в тому, що діяльність і поведінка цих мавп відповідають умовам їхнього пристосування до навколишнього середовища (з наук.-попул. літ.);
Вивчення явища [полтергейсту] навело нас на думку про існування певних тонких структур, що мають властивості розумності, можуть реагувати, підпорядковуючись певним командам (з наук.-попул. літ.);
Він не бачив ніякої розумності у всьому тому, що робилося на світі (Б. Грінченко);
– Чи схоче ж вона поділяти з ним таке життя? Чи зрозуміє потребу і розумність такого життя? (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)