розумувати
РОЗУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати.
Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (І. Франко);
– Майбутня молода мати заздалегідь повинна дбати про здоров'я [дитини] .. – з серйозною міною розумувала Ніна (В. Козаченко);
Сидячи вечорами в своїй кімнаті, самотній і худий, Львова Роттер отак невесело розумував (В. Підмогильний).
2. ірон. Удаватися в зайві, непотрібні міркування; мудрувати.
– Там щось Давид розумує дуже, а з ним Тихін і Яким-гармоніст, – удосвіта з буряків повернувся (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)