розумувати
РОЗУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати.
Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (І. Франко);
– Майбутня молода мати заздалегідь повинна дбати про здоров'я [дитини] .. – з серйозною міною розумувала Ніна (В. Козаченко);
Сидячи вечорами в своїй кімнаті, самотній і худий, Львова Роттер отак невесело розумував (В. Підмогильний).
2. ірон. Удаватися в зайві, непотрібні міркування; мудрувати.
– Там щось Давид розумує дуже, а з ним Тихін і Яким-гармоніст, – удосвіта з буряків повернувся (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розумувати — розумува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розумувати — Думати, міркувати, розмірковувати, роздумувати; ІР. мудрувати. Словник синонімів Караванського
- розумувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. 2》 ірон. Удаватися в зайві, непотрібні міркування; мудрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розумувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- розумувати — Розумува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розумувати — РОЗУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (Фр. Словник української мови в 11 томах
- розумувати — Розумува́ти, -му́ю, -єш гл. Разсуждать. Словник української мови Грінченка