1. Словник української мови у 20 томах

розумування

РОЗУМУВА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. розумува́ти.

Зайві розумування;

// Результат роздумів, погляди, переконання.

Благословенний край розумовання [розумування]! Погляну з захисту – воли, воли й воли, Безмовні, як і їх батьки й діди були (П. Куліш);

– Не розумію і не збираюсь розуміти цих псевдопсихологічних антинаукових розумувань (В. Собко);

Всупереч своїм дотепно-болючим розумуванням, Плужник все ж був до кінця відданий поезії і прекрасно знав її силу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумування — розумува́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розумування — -я, с., розм. Дія за знач. розумувати. || Результат роздумів, погляди, переконання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розумування — Розумува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розумування — РОЗУМУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розумува́ти. Там, де Нечуй-Левицький переходить більш конкретно до розумувань політичного і літературно-теоретичного характеру, він часом не далеко відходить від «правдянської» естетики (Укр. літ. критика.. Словник української мови в 11 томах
  5. розумування — Розумува́ння, -ня с. Разсужденіе. О. 1862. І. 68. Не багато тут буде нашого розумування. О. 1862. І. 65. Словник української мови Грінченка