розумування
РОЗУМУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розумува́ти.
Там, де Нечуй-Левицький переходить більш конкретно до розумувань політичного і літературно-теоретичного характеру, він часом не далеко відходить від «правдянської» естетики (Укр. літ. критика.., 1959, 153);
Комуністичному суспільству не потрібні «знання ради знань», марне розумування, хід думок вхолосту (Ком. Укр., 6,1961, 57);
// Результат роздумів, погляди, переконання.
— Не розумію і не збираюсь розуміти цих псевдопсихологічних антинаукових розумувань (Собко, Срібний корабель, 1961, 164);
Всупереч своїм дотепно-болючим розумуванням, Плужник все ж був до кінця відданий поезії і прекрасно знав її силу (Не ілюстрація.., 1967, 296).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розумування — розумува́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- розумування — -я, с., розм. Дія за знач. розумувати. || Результат роздумів, погляди, переконання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розумування — РОЗУМУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розумува́ти. Зайві розумування; // Результат роздумів, погляди, переконання. Благословенний край розумовання [розумування]! Погляну з захисту – воли, воли й воли, Безмовні, як і їх батьки й діди були (П. Словник української мови у 20 томах
- розумування — Розумува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розумування — Розумува́ння, -ня с. Разсужденіе. О. 1862. І. 68. Не багато тут буде нашого розумування. О. 1862. І. 65. Словник української мови Грінченка