розумочок
РОЗУМО́ЧОК, чка, ч., зневажл. Те саме, що ро́зум 1, 2.
Потеряла [загубила] я віночок Через дурний розумочок Під явором зелененьким З козаченьком молоденьким (Укр.. пісні, 1, 1964, 483);
А червона калиночка крізь ліс подалася; дурний же мій розумочку, що поквапилася (У. Кравч., Вибр., 1958, 122).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розумочок — розумо́чок іменник чоловічого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
- розумочок — РОЗУМО́ЧОК, чка, ч., зневажл. Те саме, що ро́зум 1, 2. Потеряла [загубила] я віночок Через дурний розумочок Під явором зелененьким З козаченьком молоденьким (з народної пісні); А червона калиночка крізь ліс подалася; дурний же мій розумочку, що поквапилася (Уляна Кравченко). Словник української мови у 20 томах