розумувати

Розумува́ти, -му́ю, -єш

гл. Разсуждать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумувати — розумува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розумувати — Розумува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. розумувати — Думати, міркувати, розмірковувати, роздумувати; ІР. мудрувати. Словник синонімів Караванського
  4. розумувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. 2》 ірон. Удаватися в зайві, непотрібні міркування; мудрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розумувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розумувати — РОЗУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (І. Словник української мови у 20 томах
  7. розумувати — РОЗУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Думаючи, робити певні висновки; міркувати, розмірковувати. Ріпники стояли мовчки і розумували. Зразу діло видалось їм справді немов і хороше, і всі готові були відразу приступити до нього (Фр. Словник української мови в 11 томах