розумування
РОЗУМУВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. розумува́ти.
Зайві розумування;
// Результат роздумів, погляди, переконання.
Благословенний край розумовання [розумування]! Погляну з захисту – воли, воли й воли, Безмовні, як і їх батьки й діди були (П. Куліш);
– Не розумію і не збираюсь розуміти цих псевдопсихологічних антинаукових розумувань (В. Собко);
Всупереч своїм дотепно-болючим розумуванням, Плужник все ж був до кінця відданий поезії і прекрасно знав її силу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)