розумування
РОЗУМУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розумува́ти.
Там, де Нечуй-Левицький переходить більш конкретно до розумувань політичного і літературно-теоретичного характеру, він часом не далеко відходить від «правдянської» естетики (Укр. літ. критика.., 1959, 153);
Комуністичному суспільству не потрібні «знання ради знань», марне розумування, хід думок вхолосту (Ком. Укр., 6,1961, 57);
// Результат роздумів, погляди, переконання.
— Не розумію і не збираюсь розуміти цих псевдопсихологічних антинаукових розумувань (Собко, Срібний корабель, 1961, 164);
Всупереч своїм дотепно-болючим розумуванням, Плужник все ж був до кінця відданий поезії і прекрасно знав її силу (Не ілюстрація.., 1967, 296).
Словник української мови (СУМ-11)