розумочок

РОЗУМО́ЧОК, чка, ч., зневажл. Те саме, що ро́зум 1, 2.

Потеряла [загубила] я віночок Через дурний розумочок Під явором зелененьким З козаченьком молоденьким (Укр.. пісні, 1, 1964, 483);

А червона калиночка крізь ліс подалася; дурний же мій розумочку, що поквапилася (У. Кравч., Вибр., 1958, 122).

Значення в інших словниках

1. розумочок — розумо́чок іменник чоловічого роду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. розумочок — РОЗУМО́ЧОК, чка, ч., зневажл. Те саме, що ро́зум 1, 2. Потеряла [загубила] я віночок Через дурний розумочок Під явором зелененьким З козаченьком молоденьким (з народної пісні); А червона калиночка крізь ліс подалася; дурний же мій розумочку, що поквапилася (Уляна Кравченко).  Словник української мови у 20 томах