розучуваний

РОЗУ́ЧУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розу́чувати.

Нестор і Микоша гарячково готувалися до вирішального дня, коли стануть перед класом і прочитають по уривку з розучуваної ролі (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. розучуваний — розу́чуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розучуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до розучувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розучуваний — РОЗУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розу́чувати. Нестор і Микоша гарячково готувалися до вирішального дня, коли стануть перед класом і прочитають по уривку з розучуваної ролі (Полт., Повість.., 1960, 213).  Словник української мови в 11 томах